Методична скарбничка

Плани конспект уроку всесвітня історія 8 клас

Урок № 24                                                       

Тема.  Османська імперія .Експансія Османської  імперії. Сулейман Пишний. Народи Південно-Східної Європи під владою турків-османів. Кримське ханство. Внутрішня і зовнішня політика.

  Мета: розглянути особливості економічного, політичного та культурного  розвитку  імперії Османа  та Персії в  епоху Нового  часу;  сформувати уявлення учнів про Османську імперію у XVII - XVIII ст.; створити умови для розуміння характерних рис державного устрою Османської імперії; розглянути турецько-українські відносини, культуру Османської імперії; встановити зв’язок між зовнішніми та внутрішніми чинниками у розвитку Османської імперії; охарактеризувати взаємовплив Османської імперії та європейських країн; розвивати вміння порівнювати Османську імперію та європейські країни та висловлювати власну думку щодо особливостей розвитку Османської імперії та Персії; вдосконалити вміння учнів працювати з історичними текстами, таблицями, картою.

Основні поняття та терміни: «Османська імперія», «Персія», «султан», «яничари», «гайдуки».

Основні дати та події:

•  1520 - 1566 роки - роки життя Сулеймана І;

•  1529 рік, 1683 рік - розгром турків під Віднем;

•  1571 рік - битва під Лепанто.

Історичні постаті: Селім I, Сулейман I, Роксолана.

Обладнання: підручник Всесвітня історія 8 клас О. В. Гісем, А.А. Мартинюк, карти  історичного  атласа  «Османська імперія у XVI–XVII ст.»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати: після уроку учні зможуть: показувати на карті території Османської імперії;  називати особливості розвитку Османської імперії;  характеризувати завойовницьку політику Османської імперії; аналізувати особливості політики Сулеймана І;  розкривати відносини турків та запорізьких козаків; наводити приклади досягнень культури в Османській імперії;  застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина уроку

ІІ. Актуалізація знань учнів

Бесіда

1. Пригадайте, як було утворено Османську імперію (на території Візантійської імперії була створена Латинська, але візантійці поступово відвоювали свої землі та у 1261 р. Візантійська імперія була відновлена. Остаточно Константинополь здався у 1453 р. під ударами Мехмеда ІІ Завойовника, який перейменував місто на Стамбул; утворення Османської імперії).

2. Які завоювання здійснила Османська імперія у XV столітті? (Боснія, Сербія, Болгарія, Візантія)

3. Як складалися стосунки України з Османською імперією? («Доба героїчних походів» П. Сагайдачного, постійні набіги кримських татар на Україну й ін.).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Східний світ жив своїми, відмінними від Заходу, законами. Тут, на Сході, була дуже велика роль традицій, правил поведінки, які передавалися від покоління в покоління, тому цю цивілізацію називають  «традиційними  суспільствами».  Османська  імперія  була  однією з них і свого часу чимало впливала на долю України.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Правителі Османської держави.

Розповідь учителя

Учитель показує тереторію Османської імперії на карті

Територія: Мала Азія (захід); протоки – Босфор і Дарданелли відокремлюють Османську імперію від Європи.

Захоплення Константинополя султаном Мехмедом II стало новою сторінкою в розвитку Османської імперії. Його син Баязид II (1481-1512 рр.) продовжив батькову справу. За часів його правління держава постійно воювала з європейськими країнами (Венецією, Угорщиною, Австрійськими Габсбургами, Польщею), Єгиптом та Персією. Молдавське князівство визнало васальну залежність. Також було підкорене східне узбережжя Чорного моря.

Син Баязида II Селім I (1513-1520 рр.) підняв повстання проти батька, але був розбитий армією султана. Кримський хан надав йому притулок. У 1512 р. в Османській імперії відбувся переворот, у результаті якого султаном був проголошений Селім I. Баязид II зрікся престолу. Повернувшись до Константинополя, султан Селім I наказав убити всіх своїх родичів, за що отримав прізвисько «Грозний». За часів його правління імперія майже не воювала з європейськими країнами. Усю увагу султан зосередив на протистоянні з Персією та мамлюкським Єгиптом. Результатом переможних війн стало приєднання до імперії частини Вірменії, Курдистану, Месопотамії, Сирії, Палестини, Північної Аравії (з Меккою та Мединою) та Єгипту. Селім I узяв титул халіфа. Помер від чуми під час підготовки чергового військового походу.

Найбільшої могутності Османська імперія досягає за часів правління султана Сулеймана I Пишного (Кануні) (1520-1566 рр.). Він прославився прийняттям зводу законів, в основу яких був покладений поділ населення на мусульман та немусульман. За Сулеймана I імперія досягає найбільших розмірів, сам султан брав участь у
13 військових походах. Із великими втратами були захоплені острів Родос та Белград. У 1526 р. після перемоги турецького війська над чесько-угорською армією відбулося підкорення більшої частини Угорщини. В Азії до імперії були приєднані Ірак та частина Грузії. У Середземномор’ї Сулейман I також мав успіхи - були завойовані Барка і Триполітанія, під залежність султана потрапив і Алжир. В Європі тривали завоювання, була підкорена Трансільванія, але невдала облога Відня у 1529 р. припинила просування турків. Султан вів активну дипломатичну політику і навіть уклав союзний договір із Францією проти Габсбургів. Дружиною султана була Настя Лісовська, відома як Роксолана. Вона мала великий вплив на султана.

З усіх синів батька пережив тільки Селім II (1566-1574 рр.), який і став його наступником. Інші брати загинули або від хвороб, або під час боротьби за престол. Султан Селім II не цікавився політикою та управлінням державою, переклавши всі обов’язки на візирів. За часів його правління був укладений договір із Габсбургами, які визнали васальну залежність Молдавії та Валахії і щороку виплачували 30 тис. дукатів. У 1569 р. похід на Астрахань завершився поразкою, а в 1571 р. турецький флот був розбитий у битві під Лепанто. Ненадовго турки захопили Туніс.

Син Селіма II Мурад III (1574-1595 рр.) також не цікавився державними справами, ними більше переймалися його мати та дружина. За часів правління Мурада III було відновлено флот, знову підкорено Туніс та поновлено військові дії в Європі.
У результаті успішної війни з Іраном до імперії відійшла більша частина Азербайджану, більша частина Закавказзя, Курдистан, Луристан, Хузестан та Картні.
У державі посилилася корупція.

За Османа II (1617-1621 рр.) тривала війна з Персією та Річчю Посполитою.
У 1620 р. турецька армія розбила польські війська під Цецорою, але зазнала поразки в Хотинській битві від козацько-польської армії. Султан повернувся до імперії і вирішив перенести столицю, але був убитий яничарами.

Султан Мехмед IV (1648-1687 рр.) був відомий прізвиськом «Мисливець». Він брав активну участь у подіях на українських землях, воюючи з польськими та московськими військами. За Бахчисарайським договором 1681 р. Османська імперія отримала Північну Київщину, Брацлавщину та Поділля. У 1683 р. війська на чолі з Яном Собеським розгромили турецьку армію під Віднем. Це був початок занепаду Османської імперії.

Тези для  запису

• Баязид II (1481-1512 рр.). Постійні війни. Молдавське князівство визнало васальну залежність. Захоплення східного узбережжя Чорного моря.

• Селім I (1513-1520 рр.). Підкорення Вірменії, Курдистану, Месопотамії, Палестини, Північної Аравії та Єгипту.

• Сулейман I Пишний (Кануні) (1520-1566 рр.). Захоплення Белграда та острова Родос. 1526 р. - битва під Могачем, перемога турецького війська над чесько-угорською армією. Підкорення більшої частини Угорщини, Іраку, частини Грузії, Алжиру, Трансільванії, Триполітанії, Барки. 1529 р. - невдала облога Відня.

Боротьба народів проти турецьких завойовників

Під час вторгнення турки чинили страшні спустошення. Для утримання загарбаних територій великі міста перетворювалися на сильно укріплені фортеці, а на кращі землі переселяли турків. Усіх чоловіків-немусульман обкладали подушним податком. Крім того, вони виконували повинності на будівництві шляхів, фортець, мостів. Їм заборонялося їздити верхи, носити зброю, споруджувати будинки вищі, ніж у турків. Османська імперія лише силою зброї тримала в покорі завойовані народи, які вели проти неї збройну боротьбу.

У Болгарії та Сербії поширився гайдуцький рух. Гайдуки нападали на турецьких чиновників, солдатів, спалювали й вирізали мусульманські поселення. Переховувались гайдуки в горах, лісах і сусідніх країнах. Їхні дії не мали б успіху без підтримки християнського населення, яке вважало їх народними героями. Втім, безстрашні у битвах гайдуки нерідко виявляли надмірну жорстокість, чинили грабежі й насилля.

Християнська церква підтримувала та освячувала народні повстання проти турецького поневолення, але без підтримки європейських держав вони зазнавали поразок.

Попри тяжке гноблення, слов'янські народи зберегли свої культуру, звичаї, мову. Боротьба поневолених народів підривала міць Османської імперії та послаблювала її натиск на Європу.

Економічний та соціально-політичний стан імперії Османа

Розповідь учителя

Османська імперія в період свого розквіту поширювалася на території Європи, Азії та Африки. За своїм устроєм імперія була абсолютною монархією, вся влада належала султану. Він володів усією землею у державі, був головнокомандуючим та духовним лідером усіх мусульман держави. Султан управляв державою за допомогою дивану (уряду), який сам і призначав. Від імені султана роботою дивану керував великий візир, а духовним життям та дотриманням шаріату (мусульманського законодавства) опікувався шейх-уль-іслам.

У Туреччині була створена військово-ленна, або тимарна, система - воїн (найчастіше кіннотник) отримував земельний наділ за службу. Він був зобов’язаний за першим наказом виступити в похід з озброєнням та на коні.

Основне населення Османської імперії становили селяни. Вони були особливо вільними, але не мали права володіти землею, тому орендували її, виплачуючи податок у розмірі десятої частини врожаю. У містах розвивалося цехове ремесло. Ціни на товари контролювала влада. Розвивалася торгівля, а диван проводив політику меркантилізму. Туреччина перебувала на перетині торговельних шляхів, збирання мита давало великі прибутки. Проте капіталістичні відносини в державі розвивалися слабо.

Державною релігією Османської імперії був іслам, а більшість населення становили мусульмани. Султан одночасно виступав і халіфом, тобто духовним лідером усіх мусульман. Немусульманське населення сплачувало спеціальний податок. Ставлення до представників інших релігій змінювалося залежно від правління певного султана, але в основному немусульмани не зазнавали гонінь. Судочинство в державі базувалося на шаріаті (правові, морально-етичні та релігійні норми ісламу).

Робота в групах

Учитель об’єднує учнів у чотири групи, кожній із яких роздає картку з тезовою характеристикою певної сфери життя Османської імперії. Після опрацювання матеріалу картки від кожної групи виступає представник із коротким повідомленням.

Картка для першої групи

Економіка

• Основа економіки - сільське господарство.

• Власник землі - султан.

• Селяни віддавали десяту частину врожаю.

• У містах розвивається ремесло (цехи).

• Розвиток торгівлі.

• Розташування на перетині торговельних шляхів (мито).

Картка для другої групи

Політична система

• Султан - голова держави.

• Військово-ленна, або тимарна, система - воїн отримував земельний наділ за службу.

• Імперія розташована в Азії, Африці та Європі.

• Чорне море - «внутрішнє».

Картка для третьої групи

Релігія

• Державна релігія - іслам.

• Більшість населення - мусульмани.

• Немусульмани - християни та іудеї - сплачували спеціальний податок.

• Султан - голова держави мусульман.

• Судочинство здійснювалося на основі ісламу.

Картка для четвертої групи

Соціальна сфера

• Основа держави - тимаріоти - військові (кіннотники), які становили більшість армії.

• Яничари - особливі війська, до яких набирали хлопчиків із підкорених країн.

• Селяни - особисто вільні, але не володіли землею.

Робота зі схемою

Розгляньте схему. Складіть стислу розповідь про те, як було влаштовано державне управління Османської імперії.

Схема державного управління в османської імперії

Абсолютна влада монарха (одноосібний правитель і верховний володар земель).

Султан мав титул халіфа (духовна влада над мусульманами).

       Турецький султан – «східний деспот». Відсутність принцип «майорату», тому будь-який син від численних жінок султана міг претендувати на трон. Поширене вбивство братів.

       Яничари – турецька гвардія (80 тис. осіб).

       Великий візир слідкував за виконанням волі султана. Диван – кабінет міністрів («Блискуча порта»).

Робота з картою

Учитель  пропонує  учням  за  допомогою  карти  історичного  атласа  «Османська імперія у XVI–XVII ст.» виконати завдання:

1 Використовуючи карту атласу, назвіть території, що входили до складу Османської імперії в період її найбільшої могутності, і заповніть таблицю.

Зразок відповіді

Азія	Африка	Європа
Месопотамія, Мала Азія, Палестина, Сирія, Аравія, Курдистан, Ірак, Закавказзя	Єгипет, Алжир, Триполітанія, Барка, Туніс	Сербія, Угорщина, Балкани, Крим, Крит, Правобережна Україна, Молдова

Учитель пропонує учням на основі знань, отриманих ними на уроках  історії  України,  охарактеризувати  відносини  Туреччини  та  Запорозької Січі.

Передбачувані відповіді учнів:

Турецько-татарські напади на Україну призводили до:

•  знищення й спустошення українських земель;

•  пограбування й спалення українських міст та сіл;

•  захоплення в полон українських чоловіків, жінок, хлопчиків та дівчат, які потрапляли в рабство (полонених називали ясир);

•  чоловіки  ставали  веслярами на  турецьких  галерах-каторгах, жінки та дівчата потрапляли до гаремів, хлопчиків віддавали до султанської гвардії, де з них виховували вірних захисників султанського престолу - яничар;

•  всіх, хто чинив опір, убивали.

Д. Вишневецький на острові Хортиця заснував Запорозьку Січ для відсічі нападів турків і татар. З часом козаки почали здійснювати походи на турецькі землі.

Найбільш  вдалими  були  походи  козаків  проти  турків  на  початку XVII  ст.  Цей  період  увійшов  в  історію  козацтва  як  «доба  героїчних походів». Найбільш  успішними  були  походи  під  проводом П. Сагайдачного.

1606 р. -  козаки  завдали  удару по  турецьких фортецях Аккерман, Кілії, Варні;

1608 р. - здобули Перекоп, а згодом Ізмаїл, Кілію та Аккерман;

1616 р. -  козаки  здобули Кафу - найбільший невільничий  ринок у Криму - і звільнили бранців.

Ослаблення османської імперії

Учитель. Період правління Сулеймана I був вершиною могутності імперії Османа, потім настав час рівноваги сил та занепад держави.

Причини занепаду Османської імперії

• Постійні війни.

• Підвищення податків.

• Боротьба всередині імперії.

• Напади інших країн.

• Повстання поневолених народів.

• Слабкий розвиток економіки.

Розповідь учителя

Протягом багатьох століть Османська імперія вела завойовницькі війни. З одного боку, збільшення території, захоплення та експлуатація підкорених земель сприяли певному зростанню, але з другого боку - суттєво ослаблювали державу. Війни та розкішне життя султанів, утримання численного апарату чиновників потребували великих коштів, що приводило до підвищення податків і занепаду економіки. Боротьба за владу всередині імперії викликала зростання ролі яничарів у державній політиці, що позначилося на стані імперії. Постійні війни призвели до того, що Османська імперія перебувала в оточенні ворогів не тільки на кордонах (війни з європейськими державами, Персією), а й усередині держави (постійні повстання підкорених народів). Велика імперія не встигала за економічним розвитком світу. Феодальна система не могла утримати економіку, а реформи не давали необхідних результатів.

Наприкінці XVIII ст. Османська імперія перебувала в стані занепаду, втрачаючи вплив і території.

Культура османської імперії

XVI – XVII століття розвивалася під впливом ісламу. Та незважаючи на всі заборони Корану, в імперії з’явилися цікаві наукові праці, літературні твори, пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва. Розвиток тогочасної культури розділяють на два періоди: від другої половини XV до кінця XVI ст. – піднесення, а в XVII ст. – занепад. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Яскравими представниками тієї доби був Мояла Махмуд (Абдуль Баки) та Ільяс Ревані. Набув поширення сатиричний жанр. У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, складені письменником Лямі. Наукових досягнень було небагато.

       В XVI ст. значного розквіту досягла архітектура. Його пов’язують з діяльністю Мімара Сінана (1490 – 1588) – грецького архітектора на службі у турецького султана. З 360 збудованих ним споруд найвідомішими стали мечеті Шахзаде і Сулейманіє у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та інші. В часи занепаду турецька культура значними досягненнями не вирізнялася.

V. Закріплення знань учнів

1.  Співвіднесіть терміни та поняття.

а) Султан	1) болгарські та сербські партизани
б) Гайдуки	2) глава держави імперія Османа
в) Яничари	3) воїни-добровольці, що служили тільки  за військову здобич
г) Башибузуки	4) привілейована піхота в турецькій армії

Відповідь: 1 а - 2, б - 1, в - 4, г - 3;

Складіть сенкан про  Османську імперію у XVI ст.

Османська імперія

Могутня , багатонаціональна

Завойовує, розквітає , занепадає

Поневолила народи

Отоманська Порта

VІ. Підсумок уроку

Висновки

Захопивши величезні території та поневоливши народи, Османська імперія загальмувала розвиток багатьох народів та держав.

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати §19.

2. Скласти есе на тему «РОКСОЛАНА – ПРАВИТЕЛЬКА ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ»

Плани конспект уроку  історія України 8 клас

Урок №4. Тема : Люблінська унія 1569 р. та її вплив на українське суспільство.

Мета: з'ясувати, якими були передумови укладення Люблінської унії; дізнатися, як на Люблінському сеймі відбулося об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу; показувати на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії; характеризувати суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської  унії; сприяти формуванню аналітичного мислення на основі особистого усвідомлення минулого; виховувати почуття гідності й поваги до минулого своєї Батьківщини.

Тип уроку:  засвоєння нових знань та вмінь.

Обладнання: підручник Історія України 8 клас О.В. Гісем, О.О. Мартинюк ,карта, атлас.

Основні поняття й терміни: Люблінська унія, Річ Посполита, воєводства, федеративна держава.

Основні дати: 1 липня 1569 р. – укладення Люблінської унії, створення держави Річ Посполита.

ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Пригадайте умови Кревської та Городельської уній.

2. Коли та між якими державами вони були укладені?

3. Яке значення мали для цих держав?

4. Як їхні рішення вплинули на становище українських земель?

Орієнтовні відповіді Кревська унія 1385 року

● Це угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом.

● Укладена 2 жовтня 1413 року в місті Городлі.

● Ця унія підтверджувала існування Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави.

● Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта.

● Передбачалося проведення заходів, спрямованих на уніфікацію органів управління в обох країнах, а також зрівняння в правах шляхти католицького віросповідання Польщі та Литви.

● Ягайло зобов’язувався прийняти католицизм, хрестити литовське населення і приєднати до Польщі всі литовські, українські і білоруські землі.

● Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою і ставав королем Польщі.

● Король Польщі одночасно вважався і великим князем Литви.

● Велике князівство Литовське фактично приєднувалося до Польщі.

Городельська унія 1413 року

● Це угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом.

● Укладена 2 жовтня 1413 року в місті Городлі.

● Ця унія підтверджувала існування Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави.

● Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта.

● Передбачалося проведення заходів, спрмованих на уніфікацію органів управління в обох країнах, а також зрівняння в правах шляхти католицького віросповідання Польщі та Литви.

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель.

У другій половині ХV — на початку ХVІ ст. розгортаються процеси централізації, посилюється вплив Польщі та прогресує занепад Литви, який був зумовлений наступними факторами:

● тривалим протистоянням з Москвою;

● спустошливими нападами татар;

● постійною боротьбою за великокнязівський престол.

Намагаючись уникнути повного занепаду, литовці звертаються за допомогою до Польщі. Переговори між двома державами закінчилися 1569 року компромісом — укладенням Люблінської унії, яка об’єднала Польську державу і Велике князівство Литовське в єдине ціле — Річ Посполиту.

IV. Вивчення нового матеріал

Розповідь учителя (супроводжується роботою зі схемою)

60-ті рр. XVI ст. стали періодом важливих змін для українських земель. Вони були пов'язані з об'єднанням Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдине державне утворення.У цей час Велике князівство Литовське дуже послабилося. Литва зазнала поразки в московсько-литовських війнах кінця XV – першої половини XVI ст. і втратила значну частину своєї території. Від 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави. Унаслідок отриманих поразок литовська сторона опинилася у стані глибокої кризи і прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі. Зі свого боку Польське королівство сподівалося скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани просування на слов'янський Схід.

Ідея об'єднання Литви та Польщі мала прихильників в обох державах, проте відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, були прихильниками незалежності й погоджувалися на об'єднання "двох рівних" за умови існування окремого сейму і забезпечення свого привілейованого становища в державі. Натомість середня і дрібна шляхта, незадоволена пануванням у князівстві магнатів, сподівалася, що внаслідок об'єднання здобуде такі ж привілеї, якими користувалася у своїй державі польська шляхта.

Польські магнати і шляхта в цілому підтримували ідею об'єднання обох держав. Вони вбачали в ньому можливість отримати нові землі й залежних селян. При цьому польська сторона керувалася ідеєю давньої приналежності українських земель до Польщі, від якої вони начебто були відірвані, і, відкидаючи пропозиції литовських магнатів, виступала за включення Литви до складу Польщі.

Українське шляхетство також мало свою позицію. Воно в цілому схвально ставилося до об'єднання Литви та Польщі, розраховуючи, що це допоможе надійно захистити південні рубежі від турецько-татарських нападів і припинить шляхетські наїзди (збройні напади) у польсько-українському прикордонні. Об'єднання двох держав відповідало також економічним інтересам української шляхти, оскільки через Польщу проходили торговельні шляхи до країн Західної Європи. При цьому українські князі висували пропозицію об'єднати Польщу, Литву й Україну в одну державу на рівних засадах, наполягали на збереженні свободи віросповідання й місцевих звичаїв. Українська дрібна й середня шляхта, що не мала таких привілеїв, як князі й магнати, виступаючи за об'єднання, сподівалася перш за все здобути рівні права з магнатською верхівкою та впливати на перебіг справ у державі.

2. Люблінський сейм 1569 р.

Розповідь учителя

Для вирішення питання про об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в польському місті Любліні в 1659 р. зібрався спільний сейм представників привілейованих станів обох держав. Гострі суперечки щодо форми об'єднання тривали півроку. Литовська сторона виступала за створення федеративної держави, а польська – за інкорпорацію (включення) Литви до складу Польщі.

Робота з термінами та поняттями

Федеративна держава – союзна держава, яка складається з кількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.

Розповідь учителя

Переконавшись, що польська сторона не збирається зважати на її пропозиції, литовська делегація залишила сейм, щоб зірвати його роботу. У відповідь на це польський сенат закликав готуватися до війни з Литвою і зажадав від короля Сиґізмунда ІІ Авґуста прийняти рішення про включення до Польщі Волині й Підляшшя. Оголосивши про приєднання цих земель, польський король зажадав від шляхти, яка мала там маєтки, прибути до Любліна і присягнути Польщі, погрожуючи тим, хто цього не зробить, конфіскацією володінь. Пізніше король видав привілей про повернення під свою владу Брацлавщини й Київщини, стверджуючи, що "вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської корони".

Литовська делегація змушена була підкоритися польській стороні, повернутися на сейм і погодитися на вилучення зі складу своєї держави зазначених українських земель.

1 липня 1569 р. в Любліні було укладено унію про об'єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського у федеративну державу "двох народів" – Річ Посполиту (дослівно – республіку).

Робота з документом

Прочитайте документ та дайте відповідь на запитання

Рішення Люблінського сейму про об'єднання Литви і Польщі в одну державу – Річ Посполиту (1569 р.)

Ми, Сиґізмунд Авґуст, усім узагалі і кожному зокрема, кому відати належить, людям теперешнього часу і майбутніх часів оголошуємо даною грамотою таке: нам відомо, що всі чини королівства часто нагадували славної пам'яті батькові нашому Сиґізмундові, королю польському, і просили його на сеймах і в інших випадках, щоб завершено було те з'єднання або унія Великого князівства Литовського з королівством Польським...

Знаючи, що це об'єднання приносило велику славу і користь обом народам, ми спрямували на це діло нашу думку і волю, призначили без зайвого згаяння тут спільний сейм, щоб вирішити і здійснити це діло... На скликаному таким чином цьому сеймі явилися особисто всі пани сенатори духовні і світські і всі інші чини польського і литовського народу і, за нашим допущенням і згодою, після взаємних між ними нарад, додержуючи цілком усіх привілеїв, закінчили всю цю справу унії між ними в братерській любові, і ця унія викладена нами за згодою всіх тих чинів обох народів у таких пунктах.

Обрання короля

Насамперед Польське королівство і Велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією між ними, складають з обох вищезазначених народів одне, нерозрізнювальне, неподільне тіло, одне зібрання, один народ, так що віднині в цього з двох народів одного зібрання... буде на вічні часи одна голова, не окремі государі, а один король польський, який, згідно з давнім звичаєм і привілеєм, спільними голосами поляків і Литви буде обиратися в Польщі, а не в іншому місті.

Сейми

Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі... Монета повинна бути одноманітна і однакова по вазі і пробі, поділу і напису, що ми і наші потомки без згаяння зобов'язані будемо зробити... Торгові мита Як у Польщі, так і в Литві повинні бути знищені всі торгові мита і побори на землі і на воді, під якою б назвою вони не були, – наші, сенаторські, шляхетські, духовні.

Права поляків і литовців

Усі закони і постанови, які б то не були і з якої б то не було причини видані в Литві проти польського народу, стосовно заняття вищих і яких завгодно посад, що передаються і доручаються нами, також стосовно маєтків і земель, стосовно придбання земель і володіння ними у Великому князівстві Литовському, ... усі такі закони, за згодою усіх чинів, руйнуємо й обертаємо в ніщо. Віднині як поляк у Литві, так литовець у Польщі може купити маєток і оселитися усяким законним способом і може за законом обійняти посаду в тій землі, у якій матиме осілість. Що ж до духовних посад, то вільно нам буде роздавати їх на наш розсуд, як було і досі, не звертаючи уваги на осілість особи в тій країні.

Запитання до документа

1.     Хто очолював Річ Посполиту?

2.     Як були влаштовані відносини між Польщею і Литвою в єдиній державі?

3.     Які привілеї отримувало шляхетство внаслідок об'єднання?

Завдання Складіть сенкан про Річ Посполиту

Річ Посполита

непереможна, могутня

об'єднує, позбавляє, вирішує

перемога турків у Хотинській війні

Шляхетська республіка

3. Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської унії.

Розповідь учителя (супроводжується роботою з картою)

На українських землях, які внаслідок Люблінської унії відійшли до Польщі, було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій. Вони поділялися на воєводства, очолювані призначеними урядом воєводами. Воєводства поділялися на повіти, де адміністративна й судова влада зосереджувалася у призначуваних королем старост. У воєводствах і повітах для вирішення місцевих питань, обрання депутатів на загальнодержавний Вальний (загальний) сейм періодично скликалися шляхетські сеймики.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої

На українських землях, що відійшли до Польщі, було створено систему шляхетських станових судів. У гродських судах цивільні й кримінальні справи розглядали старости. У підкоморських судах суддя-підкоморій розв'язував суперечки, пов'язані з розмежуванням шляхетських володінь. Земські суди складалися із судді, підсудка й писаря та обиралися на сеймиках шляхтою. Вони діяли тимчасово, під час роботи сеймиків і розглядали справи місцевої шляхти.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Складіть таблицю "Наслідки Люблінської унії для українських земель".

 Орієнтовний вигляд таблиці

Позитивні наслідки	Негативні наслідки
● Об’єднання більшості українських земель у межах однієї держави; ● унія сприяла культурному та політичному згуртуванню українського народу; ● були сформовані передумови для оформлення української нації; ● швидке зростання українського козацтва і перетворення його на самостійну політичну силу; ● зростання впливу культури Західної Європи, який сприяв культурному піднесенню в Україні	● Втрата українцями власної державності; ● зростання повинностей і податків; ● українське населення зазнає національно-релігійних утисків; ● тривало обмеження політичних, економічних, станових та особистих прав українців; ● розпочалося ополячення української еліти — князів і шляхтичів; ● посилилася татарська агресія, шляхетське беззаконня, безчинства коронного війська

V. Підсумки уроку

 60-х рр. XVI ст. сформувалися передумови для об'єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського в єдину державу, проте бачення форми і змісту майбутнього державного об'єднання у його учасників суттєво відрізнялося.

Унаслідок укладення Люблінської унії на карті Європи з'явилася нова держава – Річ Посполита. Більшість українських земель, за Люблінською унією, опинилися під польською владою, що спричинило чимало змін у їхньому становищі.

VI. Домашнє завдання

1.     Опрацювати § 2 підручника.

2.     Скласти есе на тему : «Люблінська унія 1569 р. та її вплив на долю українських земель»

Плани конспект уроку історія України 9 клас

Урок №14.                                    08.11.2019

Тема: Культура України. Розвиток театру , музики , образотворчого мистецтва та архітектури.

Мета уроку: визначати особливості музичного, театрального, образотворчого мистецтва та архітектури; називати, розпізнавати та описувати найвидатніші пам’ятки архітектури і образотворчого мистецтва наприкінці ХVІІІ – на поч. ХІХ ст.; застосовувати історичну термінологію, знати її походження; висловлювати та аргументувати власну точку зору.; продовжувати формування умінь і навичок складання текстуальних таблиць, самостійно добувати, опрацьовувати та аналізувати інформацію за темою, робити висновки, узагальнювати, критично оцінювати історичні факти, давати оцінку діяльності історичних діячів;

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, атласи, карта, мультимедійне забезпечення, роздавальний матеріал, презентаційні матеріли досліджень малих груп.

Основні терміни і поняття: кобзарі, бандуристи, лірники, троїсті музики, аматорські театри, класицизм, графіка, офорт.

Основні дати та події: 1818-1821 рр. – діяльність Полтавського театру; 1802 р. – закладено парк «Софіївка» в Умані.

ПЛАН УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь учнів

1)                Інтерактивні вправи для команд: «історичний кросинг» «знайдіть зайве»,.

ІІІ. Оголошення теми.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1)                «Мозковий штурм»

2)                Презентація проектів груп, відповідно до плану уроку:

А) Музичне мистецтво;

Б) Театральне мистецтво;

В) Образотворче мистецтво;

Г) Розвиток архітектури.

3)                Самостійна робота учнів з таблицею. Складання таблиці за результатами діяльності груп.

V. Закріплення нових знань та вмінь учнів

1)                Перевірка заповнених учнями таблиць;

2)                Дидактична гра «аукціон».

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання діяльності учнів.

VІІ. Домашнє завдання.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

 Перевірка готовності учнів до уроку. Клас попередньо отримав завдання по групам підготувати проекти за певною темою.

ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь учнів

Перш ніж розпочати роботу над новим матеріалом, пропоную кожній команді завдання на повторення попереднього матеріалу.

    Вправа «Знайдіть зайве».

А	Б	В
А	Б	В
А	Б	В

Орієнтовні відповіді учнів:

1)    А – Євген Гребінка; Б – Маркіян Шашкевич; В – Петро Гулак-Артемовський. Є. Гребінка і П. Гулак-Артемовський – літератори-байкарі, а М. Шашкевич – лідер «Руської трійці», греко-католицький священник.

2)    А – Іван Котляревський; Б – Михайло Максимович; В – Михайло Остроградський. М. Максимович та М. Остроградський – видатні вчені-науковці, а І. Котляревський – письменник.

3)    А – приміщення Університету Св. Володимира; Б – приміщення Харківського університету; В – приміщення Рішельєвського ліцею. А і Б – вищі навчальні заклади, В – середній навчальний заклад.

    Вправа «Історичний кросинг». Кирило-Мефодіївське братство Педагогічний прийом «кросингу» полягає у створенні логічного ланцюжка пар зображень, що мають поєднуватись таким чином: 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-6, 6-7, 7-8, 8-9. Центральний об'єкт може логічно поєднуватися ще й по горизонталі та вертикалі. Завдання: розтлумачити, за яким критерієм поєднані логічні пари (встановити взаємозв’язок) та дати назву тематичному кросингу (слово чи словосполучення).

1	2	3
8	9	4
7	6	5

Орієнтовна відповідь учнів:

1) Праця «Історія Русів» вийшла друком у 1846 р. – 2) у цьому ж році виникло Кирило-Мефодіївське братство, символом якого був золотий перстень з іменами слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія – 3) Пантелеймон Куліш – 4) Тарас Шевченко – 5) Василь Білозерський – 6) Микола Костомаров пов’язані між собою як члени товариства – 7) Микола Костомаров був автором «Книги буття українського народу» - програмних положень братства – 8) Карта розселення слов’ян, бо у програмі братства йшлось про створення демократичної федерації слов’янських християнських республік – 9) Кирило та Мефодій – слов’янські просвітителі.

ІІІ. Оголошення теми.

-                     На минулому уроці ви отримали випереджальне завдання групам. З огляду на це, спробуйте сформулювати тему сьогоднішнього уроку. (Музика, театр, образотворче мистецтво, архітектура).

V. Опрацювання нового навчального матеріалу. Формування та вдосконалення вмінь та навичок

Мозковий штурм: В яких історичних умовах розвивалась українське мистецтво наприкінці ХVІІІ – на поч. ХІХ ст?

Орієнтовні відповіді учнів:

Ø    Відсутність власної державності, національне гноблення імперських урядів;

Ø    Русифікація, культурна асиміляція українців іу Наддніпрянській Україні;

Ø    Онімечування, полонізація, мадяризація, румунізація на західноукраїнських землях;

Робота з таблицею. Заповнення таблиці здійснюється під час презентації проектів груп і перевіряється наприкінці уроку.

Презентація результатів дослідження малих груп

На попередньому уроці серед учнів було сформовано чотири групи, які отримали завдання підготувати проекти за певними темами:

1.                 «Музиканти» - аналіз розвитку музичного мистецтва та музичного фольклору; троїсті музики, кобзарі, Остап Вересай; композитори Й. Витвицький, А. Єдлічка, М. Вербицький та їх твори.

2.                 «Театрали» - аналіз розвитку театрального життя, Харківський та Полтавський театр, аматорські театри, актор М. Щепкін.

3.                 «Художники» - аналіз розвитку образотворчого мистецтва; живопис, портрет, живописці В. Боровиковський, В. Тропінін, І. Сошенко та їх роботи; Т. Шевченко – майстер графіки, офорти «Живописна Україна».

4.                 «Архітектори» - аналіз розвитку архітектури; класицизм; забудова міст Києва, Одеси та Львова, архітерктори А. Меленський, В. Беретті,  Ф. Боффо, Ж. Тома де Томон та їх творіння; парк «Софіївка» в Умані; палац Кирила Розумовського в Батурині; палац Г. Галагана.

Обговорення учнівських проектів.

Узагальнююча бесіда з класом:

Ä    Яке з досліджень було найбільш пізнавальним та цікавим?

Учні відповідають на запитання, аргументуючи свої думки, стосовно презентацій.

Обговорення результатів роботи учнів.

VІ. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Перевірка заповнених учнями таблиць.

Орієнтовна таблиця:

Галузь мистецтва	Представники	Їхні досягнення
Музичне мистецтво	Й. Витвицький	Музичний твір «Україна» (1836)
	А. Єдлічка	Композитор, професійний музикант і пе­дагог, працював на Полтавщині
	І. Вітковський	Композитор-виконавець, викладач Хар­ківського університету
	М. Вербицький	Один з перших українських композиторів-професіоналів у Галичині. Написав хори «Заповіт», «Поклін», 11 симфоній-увертюр, солоспіви, музику для драматичних вистав (мелодрама «Підгоряни»)
	Остап Вересай	Кобзар. Виконував народні думи «Про втечу трьох атів з города Азова», «Невольницька», «Дума про бурю на Чорному морі», «Про бідну вдову і трьох синів».
Театральне мистецтво	І. Котляревсь­кий	Автор п'єс «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»
	М. Щепкін	Актор, став першим виконавцем ролі виборного в п'єсі «Наталка Полтавка» та Чупруна в «Москаль-чарівник» І. Котляревського
	Г. Квітка-Основ'яненко	Був директор, режисером, актором про­фесійного театру в Харкові. Автор п'єс «Сватання на Гончарівці», «Шельменко денщик»
	К. Соленик	Славетний український актор, виступав Харківському, Полтавському, Київсько­му, Одеському театрах
Образотворче мистецтво	В. Тропінін	Був кріпаком майже 30 років. Зображував краєвиди Поділля, колоритні образи українських селян. «Портрет українця», «Дівчина з Поділ­ля», портрет У. Кармелюка.
	В. Боровиковський	«Портрет княжни Ганни Гаврилівни Гагаріної та княжни Варвари Гаврилівни Гагаріної»
	І. Сошенко	«Жіночий портрет», «Портрет бабусі», «Продаж сіна на Дніпрі». Відомий як автор реалістичних портретів людей із народу.
	Т. Шевченко	Цикл малюнків «Притча про блудного сина», серія полотен «Мальовнича Украї­на», акварельні картини «Пожежа в сте­пу», «Катерина», «Селянська родина». Автор серії перших в українській графіці офортів «Живописна Україна».
Архітек­тура	Ж. Тома де Томон	За його проектом у 1809 р. було споруджено оперний театр в Одесі
	В. Беретті	За його проектом у 1837—1843 рр. збудовано приміщення Київського університе­ту та Інститут шляхетних дівчат
	А. Меленський	За його проектом було збудовано церкву-мавзолей на Аскольдовій могилі (1810), перший у Києві театр на Хрещатику
	Є. Васильєв, О. Тон	За їх проектом було збудовано високу дзвіницю Успенського собору в Харкові
	Ф. Боффо	За його проектом були споруджені Воронцовський палац, Потьомкінські сходи в Одесі

Дидактична гра «Аукціон». Учням пропонується умовно придбати твори художньої літератури, архітектури, образотворчого та музичного мистецтва. Лотами аукціону є ілюстрації та репродукції пам’яток мистецтва. Щоб не піти з аукціону з пустими руками, учням необхідно якомога більше розповісти про певний лот. Лот належатиме тому, хто зробить останнє суттєве доповнення.

1-      Т. Шевченко «Селянська родина» 1843 р

2-      Парк «Софіївка» в Умані

3-      Кобза

4-      Маєток Галаганів у Сокиринцях

5-      Тропінін «Дівчина з Поділля»

6-      Церква-мавзолей на Аскольдовій могилі в Києві. В. Беретті

VІ. Підсумки уроку . Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання.

1)    Опрацювати відповідний параграф підручника. 

2)    Підготуватись до практичного уроку «Повсякдення життя» (випереджальне завдання групам підготувати проекти на теми: «Техніка та транспорт», «Житло», «Одяг», «Народна їжа», «Сімейний побут».

Дидактична гра «Аукціон».

Плани конспект уроку всесвітня історія 9 клас

Урок №11     20.11.2019 р

Тема: Революції 1848 -1849 рр. в Західній і Центральній Європі

         Мета: Показувати на карті держави, в яких відбулися революції; називати народи, які боролись за національну незалежність у 1848–1849 рр.; характеризувати політичний та соціально-економічний розвиток країн Європи та Америки в першій половині XIX ст., революційні події в країнах Західної Європи в період «Весни народів», визначати причини передумови та наслідки «Весни народів», формування національно-визвольного руху в країнах Європи; національні особливості та наслідки революцій 1848-1849 рр.; висловлювати власну думку щодо доцільності політичної боротьби, значення революційних перетворень у суспільстві; давати характеристику визначним особистостям періоду; називати основні дати і терміни.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник «Всесвітня історія» О.В. Гісем, О.О.Мартинюк, атлас.

Основні поняття і терміни: консерватизм, лібералізм, соціалізм, «революція», «Весна народів», «конституція», «демократія».

Основні дати:
• 25 лютого 1848 р. – проголошення республіки у Франції;
• січень–лютий 1848 р. – початок революції в Італії;
• 3 березня 1848 р. – початок революції в Німеччині;
• 13–15 березня 1848 р. – народне повстання у Відні;
• 14–18 березня 1848 р. — народне повстання в Берліні;
• березень 1848 – серпень 1849 р. — Угорська революція;
• 23–26 червня 1848 р. – повстання робітників у Парижі;
• листопад 1848 р. – конституція другої республіки у Франції;
• 5 грудня 1848 р. – конституція Пруссії;
• 7 березня 1849 р. – розпуск парламенту в Австрії;
• 22 серпня 1849 р. – завершення італійської революції;
• 2 грудня 1851 р. – державний переворот Луї Бонапарта;
• 1852–1870 рр. – друга імперія у Франції.
• 1791 р. – повстання рабів на Гаїті;
• 1810 – 1824 рр. – визвольний рух у Мексиці;
• 1811 – 1826 рр. – визвольний рух в іспанських та португальських колоніях.

Історичні постаті : Луї Філіп, Наполеон Бонапарт, Фрідріх ВільгельмIV,  Фердінанд  I, Франц Йосиф I, Шандор Петефі, Карл Альберт, Віктор Еммануїл II.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота в парах

• Охарактеризуйте двома-трьома реченнями політичне / економічне становище країн Європи в першій половині XIX ст.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота з картою

• Покажіть на карті території Європи, охоплені в 1830-1840-ті роки революційними подіями.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. 1848-1849 рр. у низці країн Західної та Центральної Європи спалахнули нові революції. Вони охопили Францію, Австрію, німецькі та італійські держави. Народи Європи повстали проти самовладдя, встановленого ще 1815 р. Віденським конгресом. Не випадково ці події ввійшли в історію як «Весна народів».

Робота з поняттям

• «Весна народів», «Весна націй» або «Народна Весна» — це демократичні революції, що прокотилися країнами Європи 1848 року, але були придушені протягом року.

Особливості революції в Італії

Учитель. Частина території Італії входила до складу Австрійської імперії, Римська область перебувала під світською владою Папи Римського, а Неаполітанським королівством правили Бурбони.

Революція розпочалася в січні 1848 р. з повстання в Палермо на о. Сицилія. Війська Неаполітанського королівства не змогли придушити повстання, і король Фердинанд II був змушений увести Конституцію. Звістка про перемогу на Сицилії поширилася країною і спричинила заворушення в Центральній та Південній Італії. Протягом лютого-березня 1848 р. практично в усіх італійських державах були введені конституції та сформовані ліберальні уряди.

Під впливом революційних подій король Сардинії (П’ємонту) Карл Альберт оголосив війну Австрійській імперії. До його військ приєдналися загони з багатьох італійських міст та держав, проте об’єднана італійська армія зазнала поразки. Австрійська армія окупувала Північну Італію. У березні 1849 р. П’ємонт удруге оголосив війну Австрії, але знову її програв. Король Карл Альберт зрікся престолу.

У листопаді 1848 р. спалахнуло народне повстання в Римі. Папа Римський Пій IX втік із міста. У місті були проведені вибори до Установчих зборів, які вже в січні 1849 р. прийняли рішення про позбавлення світської влади Папи Римського, проголошення республіки, націоналізацію майна католицької церкви та знищення привілеїв духівництва, скасування інквізиції. Також були запроваджені прогресивні податки. У липні 1849 р. Установчі збори в Римі затвердили Конституцію Римської республіки.

У липні 1849 р. на заклик Папи Римського війська Франції, Австрії, Іспанії та Неаполітанського королівства придушили революцію в Римі. Невдовзі вся Італія знову опинилася під владою монархів. Останньою в серпні 1849 р. капітулювала Венеція. Італійська революція зазнала поразки.

Революція 1848-1849 рр. у Франції

Учитель. 1847 р. Францію, як і інші країни Європи, охопила економічна криза. Це призвело до скорочення виробництва, зростання безробіття, падіння товарообороту. Масово закривалися промислові підприємства, банки, ремісничі майстерні. Тисячі людей залишилися без роботи, повсюдно спалахували голодні бунти.

22 лютого 1848 р. парижани провели демонстрацію, яка завершилася сутичками з поліцією. Наступного дня, 23 лютого, король відправив уряд у відставку, проте ввечері війська відкрили вогонь по демонстрантах. У відповідь Париж «укрився» 1500 барикадами. Національна гвардія та військові частини почали переходити на бік повстанців.

Робота з історичною датою

• 24 лютого 1848 р. — французький король Луї Філіп зрікся престолу і втік до Великої Британії під тиском повстанців, що оточили резиденцію короля в палаці Тюїльрі.

Учитель. 25 лютого 1848 р. зі складу радикальних республіканців був створений Тимчасовий уряд, який проголосив Францію республікою. Розпочався період Другої республіки.

Робота в групах

Слухаючи розповідь учителя «Реформи Тимчасового уряду у Франції» визначте :

1 група : політичні реформи

2 група : соціальні реформи

3 група: виборчі реформи

Учитель. Новобраний парламент вже в червні 1848 року практично відмінив революційні перетворення у Франції: закрив Революційні клуби та заарештував їхніх членів. Тривалість робочого дня знову збільшили до 12-14 годин. Робітники національних майстерень звільнялись або мали вступити на службу до армії чи відправитися на роботи до провінцій.

4 листопада 1848 р. Установчі збори прийняли Конституцію Другої республіки, яка проголошувала Францію республікою. Виборче право отримували чоловіки від 21 року, а обиратися депутатами могли тільки від 25 років. Законодавча влада надавалася Національним зборам. Виконавчу владу очолював президент, який обирався на чотири роки та керував діяльністю міністрів. Також проголошувалися демократичні свободи, передбачалася допомога безробітним.

2 грудня 1851 р. відбувся державний переворот. Луї Наполеон Бонапарт розпустив Законодавчі збори, запровадив надзвичайний стан, повернув загальне виборче право.

У січні 1852 р. була прийнята нова Конституція Франції, відповідно до якої президент обирався на десять років і мав усю повноту влади. Зберігалося й загальне виборче право для чоловіків від 21 року.

У грудні 1852 р. була проголошена імперія. Імператором став Луї Наполеон Бонапарт — Наполеон III.

Революційні події в Німеччині

Учитель. Економіка 38 держав була занепаді. Всі сили — і ліберальна опозиція, і радикальні кола — виступали за створення єдиної німецької держави. Революційні події у Франції підштовхнули до дій опозиціонерів Німеччини. Уже наприкінці лютого та в березні 1848 р. розпочалися демонстрації в Бадені, Вюртемберзі та інших державах північно-західної та західної Німеччини, які привели до початку поміркованих реформ.

У травні 1848 р. в Берліні зібралися Установчі збори, які почали роботу над конституцією Пруссії та проголосували за створення Національних зборів Пруссії.

Паралельно у Франкфурті-на-Майні 18 травня 1848 р. почав працювати перший загальнонімецький парламент. Більшість депутатів представляли ліберальну буржуазію. Парламент прийняв рішення про скасування мит, почав роботу над конституцією.

У березні 1849 р. була прийнята загальнонімецька Конституція, яка проголошувала створення Німецької імперії у вигляді федерації тогочасних держав, запроваджувала права та свободи. Більшість німецьких держав прийняли цю Конституцію, але великі країни відмовилися від неї. Прусський король Фрідріх Вільгельм IV відмовився прийняти імперську корону й також відхилив Конституцію об’єднаної Німеччини. У Німеччині розпочалися повстання на підтримку Конституції, але до осені всі вони були придушені.

У червні 1849 р. вюртемберзький король силою розігнав Франкфуртський парламент. Революція завершилася поразкою.

Розгортання революції в Австрії та Угорщині

Робота з групах

• Використовуючи текст підручника ст.87-90 підготуйте коротку відповідь про особливості революції 1848-1849 років в Австрії та Угорщині.

1 група- Австрія

2 група- Угорщина

  

 

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.     Прочитати параграф 11 підручника.

2.     Скласти таблицю Революції 1848-1849 рр. у країнах Європи

	Італія	Франція	Німеччина	Австрія	Угорщина
Причини та завдання революції
Особливості революції
Основні події
Наслідки